13 вересня 1907 р. мешканці Передмостової Слобідки подали прохання до керуючого Київським округом шляхів сполучення В. О. Протасьєва:

«Поблизу Києва, на лівому березі Дніпра притулилося село Передмостова Слобідка. Селище це, недавнє за існуванням - з часу відкриття Миколаївського ланцюгового мосту, населене вкрай бідними людьми. Чисельність його сягає [?] тисяч чоловічої статі й має до 1000 хатин, влаштованих на землі, орендованій у селян Микільської Слобідки. Мешкаючи на чужій землі, вони, незважаючи на численність, не мають ані свого управління, ані храму, ані училища, ані лікарні; для задоволення своїх релігійних потреб вони вимушені ходити у Київ за кілька верст.

Єпархіальне начальство, бажаючи прийти на допомогу бідному населенню, почало ще з 1899 року піклуватися про спорудження храму, але вкрай несприятливі умови, що склалися, заважали здійсненню цієї святої справи. У 1901 році для побудови храму було зазначено садибу єврея Грінберга, з правого боку шосе, за Ланцюговим мостом, коло колишнього шлагбаума. Місце було оглянуто як губернськими властями, так і архітектором і занесено на план, який з проектом храму, затвердже¬ним губернським правлінням, був поданий до Святішого Синоду з клопотанням про відпуск субсидії в сумі 20 тисяч, пожертвуваних п. Бобриковою. Але Господарче управління при Святішому Синоді, розглянувши проект храму на місці Грінберга, не знайшло можливим схвалити його до виконання на зазначеному місці, поза-як за генеральним планом церкву передбачалося будувати на відстані менше 20 сажень від сусідніх ділянок, що суперечить ст. 108 будівельного статуту. На підставі зазначеного обер-прокурор Святішого Синоду відношенням від 24 вересня 1906 р. на ім'я Преосвященного Антонія, єпископа Чернігівського, запропонував вказати під церкву інше місце.

Передмостова Слобідка не має жодної вільної, незаселеної ділянки на землі селян Микільської Слобідки, а ділянки, що відповідає ст. 108, зовсім немає. Тому, внаслідок назрілої крайньої необхідності мати у своєму селищі храм, не бажаючи зупиняти порушеного клопотання перед Святішим Синодом, наважуємося турбувати Ваше Превосходительство покірним проханням прийти на допомогу бідному населенню слобідки, надати можливість побудувати храм на пустопорожній ділянці землі Округу, що іменується «Посадки», у шосе, навпроти будинку громадського зібрання та садиби генерала О. І. Корниловича.

Ваше Превосходительство! Погляди слобожан Передмостової Слобідки благально звертаються до Вас як єдиного улаштовувача релігійних приречень, не полишати їх та дітей їхніх можливості влаштувати тут храм - у Посадках - і возносити молитви свої Всевишньому Творцю за засновників та благодійників храму цього».

Під зверненням підписалися понад 70 мешканців Передмостової Слобідки, у тому числі генерал-лейтенант О. І. Корнилович, у якого тут була Марийська дача.

19 грудня 1907 р. правління Округу шляхів сполучення повідомило пристава Передмостово-Микільської Слобідки для інформування мешканців, що воно не заперечує проти спорудження церкви. Але ділянка, де знаходяться «Посадки», що є резервом києво-броварського шосе, заливається весняними повенями, й тому її треба підсипати і підняти майже на п'ять метрів. Ця обставина та ще необхідність у високому фундаменті під храм не збентежили слободян, хоч витрати мали зрости.

Тому вже через місяць мешканці Передмостової Слобідки писали знову:

«Ми, нижчепідписані, приречені долею на випробовування і такі, що рідко який рік не піддаються повені, знаємо, що церква у Посадках при побудові повинна мати міцний фундамент і майданчик відповідної висоти, влаштування цього ми, слободяни, приймаємо на себе.

Бажане і обране під храм місце в Посадках знаходиться у центрі селища й одне з вищих, тому що стоїть над нульовим рівнем Дніпра до двох сажень й у деякі роки зовсім не затоплюється, тому й підсипка під майданчик потрібна буде не більше сажні.

Ще раз осмілюємося просити Правління увійти у крайню нужду слободян й у тяжке становище православного народу, який за численності свого населення не має до цього часу храму, де б можна було помолитися і уболівати, що не може задовольнити свої релігійні почуття, і дозволом спорудження церкви у Посадках залишитися глибоко вдячним Правлінню назавжди».

І врешті 3 травня 1909 р. на Передмостовій Слобідці відбулася закладка церкви в ім'я святителя Іоанна Рильського та святої великомучениці Варвари. А вже через сім місяців - 4 грудня - її було освячено. Цією церквою петербурзька жителька Варвара Григорівна Бобрикова, яка пожертвувала на спорудження 20.500 рублів, увічнила пам'ять її померлого чоловіка Іоанна.

Чин освячення храму здійснював архімандрит Києво-Печерської лаври Назарій разом з місцевим благочинним священиком Микільської Слобідки о. Михайлом Веліжевим та парафіяльним священиком о. Памфілом Лєсуновим. У богослужінні взяли участь також навколишні парафіяльні священики: о. Олександр Русанов з Воскресенської Слобідки, о. Микола Володченко з Позняків, о. Іоанн Гусаковський з Вигурівщини.

Передмостово-Слобідській церкві довгого життя не випало. У квітні 1935 року президія Київської міськради ухвалила віддати будівлю раніше закритої церкви Іоанна Рильського «під гуртожиток робітників, які будують на Слобідці школу».