Ось уже тиждень, як наші серця сповнені радістю про найбільшу подію в історії всього світу— Воскресіння Господа Бога і Спаса нашого Іісуса Христа.
Сьогодні, у суботу, згідно з церковним статутом роздрібнюється і роздається артос — освячений на Пасху хліб, як знак невидимої присутності з нами Воскреслого Спасителя. Однак цим Пасха не закінчується, і ми ще впродовж сорока днів будемо вітати один одного всеперемагаючими словами: “Христос Воскресе! — Воістину Воскресе!
День Пасхи, день Воскресіння Христового є “святом із свят і торжеством із торжеств”, тому що жодне християнське свято не має для нашої віри і для нашого життя такої величезної сили, такого великого значення, як свято Пасхи. Ми радіємо Воскресінню Христовому тому, що воно є торжеством нашої віри. “Якщо Христос не воскрес, — говорить святий апостол Павел, — то й проповідь наша марна, марна і віра ваша” (1 Кор. 15, 14). Але Христос воскрес і цим підтвердив Своє Божественне вчення про високе призначення людини, про Царство Боже, про життя майбутнього віку і про наше загальне воскресіння.
Воскресінням Христовим ми звільнилися від темної влади пекла, і нам дана можливість іншого вічного блаженного життя. Слово Боже наставляє: “Христос воскрес з мертвих; первенець серед померлих... Як в Адамі всі вмирають, так і в Христі всі оживуть” (1 Кор. 15, 20, 22).
Саме з Воскресінням Христовим людське земне життя одержує свій сенс і значення. Смерть вже не страшна, тому що вона — це тільки перехід до іншого, нового, вищого світу, а значить чесноти мають свій вінець, пороки — відплату, злочин — покарання, віра і надія — виправдання.
Слова “Христос Воскресе!” — звучать як переможний гімн над смертю. Воскресінню Христовому радіють не лише живі, але й ті, які вже відійшли в інше буття, тому днем радості — Радоницею називається день особливого поминання померлих, яке відбувається у вівторок на Фоминому тижні. У цей день Церква земна розділяє пасхальну радість з усіма від віку спочилими праотцями, батьками, братами і сестрами нашими, які померли у надії воскресіння і життя вічного. В усіх храмах звершується Божественна літургія, де приноситься безкровна жертва “про всіх і за вся”, після чого відправляється панахида. Панахиди відправляються також і на цвинтарях, які згідно з благочестивою традицією і з нагоди цього дня прибираються.
Молитва за спочилих — це найважливіше і головне, що ми можемо зробити для тих, хто відійшов у світ інший. Безсмертна душа покійного відчуває потребу в нашій постійній молитві, тому що вона вже не має можливості творити добрі справи, якими змогла б умилостивити Бога.
Для нашого народу Радониця — це ще й загальний день поминання полководців і воїнів, які загинули в боях, тому що відбувається він напередодні Дня Перемоги. Ми молимося про тих, хто життя своє віддав за віру і Батьківщину, хто виконав заповідь Христову: “Немає більше від тієї любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх” (Ін. 15, 13).
У Бога немає мертвих, у Бога всі живі і цьому запорука — Воскресіння Христа Спасителя. Тому, перебуваючи у радості Святої Пасхи, будемо старанно, у лоні істинної Церкви, готувати себе до вічного нетлінного життя, що приготував нам Воскреслий Господь, радісно співаючи разом із усіма вірними переможну пісню: “Пасха нетління — світу спасіння”.
