ВЕЛИКОПІСНЕ ПОСЛАННЯ

Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви, архіпастирям, пастирям, чернецтву і всім вірним чадам Української Православної Церкви

Нині — час умилостивлення, — не пропустімо ж слушної нагоди; час покаяння у гріхах — поспішімо ж скористатися цією благодаттю. Будемо утримуватися від їжі, а насамперед — від гріхів: звільнення від зла — перше з благ.
(Святитель Іоанн Златоуст. «Про піст»)

Наближення днів Великого посту спонукає Нас звернутися до Нашої возлюбленої пастви зі словами повчання й заклику до виконання сокровенної суті святої Чотиридесятниці.

Великий піст даний нам Богом як найсильніший засіб зміни нашого життя, яке має у собі домішки гріха, що затьмарює його і спотворює мету нашого існування. Святий піст, що в нього ми входимо, є благодатним горнилом, з якого людина виходить новою і очищеною, являючи собою коштовність перед Господом. Преподобний Авва Дорофей, повчаючи своїх чад, каже про святу Чотиридесятницю: «Бог дав ці святі дні для того, щоб, якщо хто постарається з уважністю і смиренномудрістю подбати про себе і покаятися у гріхах своїх, — він очистився від гріхів, які вчинив протягом усього року».

Господь Своїм прикладом установив Чотиридесятницю як універсальні ліки для всіх вірних чад Церкви. Це те духовне лікування, звертаючись до якого людина отримує зцілення тіла і душі, для життя вічного. У ці дні ми особливо покликані до старанних духовних трудів: до приборкання своїх пристрасних бажань та гріховних помислів, ухилення від вчинків, не гідних християнина, утримання від лихослів’я і заздрості. Ми повинні не лише утримуватися від гріха, а й усіма силами прагнути не спокушати братів наших, не спонукати їх до гріха, а, навпаки, бути прикладом благочестя і покаяння, доброго сумління, що зберігається в дусі миру та союзі любові. Бо, за словом Господа: «Горе такій людині, через яку спокуса приходить» (Мф. 18: 7).

Вступаючи у подвиг Великого посту, ми повинні зробити головне діяння, необхідне для його проходження: відкрити двері свого серця, аби туди міг увійти Христос. А це відбувається лише через особисте покаяння і щире прощення образ, завданих нам нашими ближніми. Про це добре говорить давній аскет і подвижник преподобний Єфрем Сирін: «Якщо ти, людино, не прощаєш всякого, хто согрішив проти тебе, то не обтяжуй себе постом і молитвою. Якщо брату своєму, на якого за щось гніваєшся, не прощаєш провини його, то зовсім марно постиш і молишся, — Бог не прийме тебе».

Звертаючись до Повноти Української Православної Церкви, щиро дякую всім за молитви про Наше здоров’я. Ми постійно відчуваємо вашу гарячу молитовну підтримку, завдяки якій Господь підводить Нас від одра хвороби. Зараз, завдяки Богу й молитвам Церкви, Ми поступово відновлюємо Наші сили, що вселяє в Нас віру в можливість повернутися до повноцінного виконання обов’язків Предстоятеля Української Православної Церкви найближчим часом.

Сьогодні Святу Церкву терзають секулярні віяння та розколи, спровоковані князем віку цього. Це ніяк не сприяє цілям і завданням, які стоять перед кожним православним християнином у його служінні правді Христовій. Але всіма своїми силами будемо прагнути до миру, заповіданого нам Христом Спасителем.

Возлюблені у Христі брати архіпастирі, чесні отці, боголюбиві ченці та черниці, дорогі брати та сестри! Вступаючи у дні святої Чотиридесятниці, закликаю на вас Боже благословення, прошу святих молитов за Наше здоров’я, і про одне молю Господа — нехай утвердиться мир між вами. Гідно несіть подвиг Великого посту, пам’ятаючи, що він звершується через приниження себе, смирення своєї гордині й служіння далеким і близьким із християнською любов’ю, спов­неною милосердя.

Євангельське світло нехай буде вам маяком, що вказує шлях до тихої пристані життя нашого — Воскреслого Христа Спасителя.

Прошу пробачити мені мої гріхи і закликаю на вас Боже благословення.

† Володимир
Митрополит Київський і всієї України,
Предстоятель Української Православної Церкви