11.03.2008.

Блаженніший Митрополит Володимир звершив повечір’я у Свято-Покровському жіночому монастирі столиці.

Сьогодні, 11 березня, у вівторок першого тиждня Великого посту, Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Володимир звершив повечір’я з читанням покаянного канону прп. Андрія Крітського у Свято-Покровському жіночому монастирі столиці.
За богослужінням Першосвятитель звернувся до віруючих с із словами настанови:
«Все в Божому світі має свою мету і своє призначення. Всяке дихання по-своєму хвалить Творця й служить загальній користі. Все в житті зобов’язане приносити свої плоди. Дерево, яке не приносить плодів, зрізують. Людина - вінець творення. Начальник життя Бог вимагає від людини певних плодів. Тому дуже близькими повинні бути нам слова святого Євангелія: “Створіть же достойний плід покаяння” (Мф. 3, 8), ”покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне”, “вже й сокира біля кореня дерева лежить: бо всяке дерево, що не приносить доброго плоду, рубають і кидають у вогонь” (Мф. 3, 2, 10).
Продовжуючи свій життєвий шлях, ми неодмінно наближаємося до тої межі, за якою вже нема можливості приносити добрі плоди. Господь, Котрий створив світ, любить Своє створіння - людину, створену за Його образом і подобою, чекає від нас добрих плодів, доки ми маємо для цього можливість. Період Великого посту, браття й сестри, є Божий дар, користуючись яким можна набути достойні плоди на славу Божу, для свого спасіння.
Необхідно користуватися цим даром, щоб принести достойні плоди правди й миру, покаяння і святості, без яких не можна наслідувати Царства Божого. Без Бога ми не можемо нічого зробити, але й без нас Господь не може спасти нас. Він - святість, ми - неміч. Усвідомлюючи це, свята Церква в дні Великого посту здійснює особливі молитви, просячи Господа зміцнити наші сили і спонукати нас до покаяння. Покаяння - це лікування й очищення, це можливість принести Богу добрі плоди. Покаяння пов’язане з певними труднощами. Царство Боже, за свідченням святого Євангелія, не здобувається легко, воно береться зусиллям і працею і той, хто прикладає свої зусилля, може наслідувати Царство Боже.
Що ж вимагається від того, хто приступає до покаяння, до сповіді? Що необхідно для того, щоб сповідь була істинною, богоугодною і душеспасительною? Від людини, яка кається потрібен жаль за гріхи свої, намір виправити своє життя, віра в Христа і надія на Його Милосердя.
Отже, перш за все, потрібен жаль за гріхи. Якщо ми не бачимо своїх гріхів, то потрібно молитися Богу, щоб Він допоміг побачити їх. Не випадково так часто в церкві повторюються слова молитви святого Єфрема Сіріна: ”Господи! Даруй ми зріти моя прегрішенія”.
Ми грішимо, коли, будучи великими грішниками, не бажаємо усвідомлювати, що ми грішники, які заслуговують покарання від Бога. Уявна фарисейська праведність губить нас під час говіння. Тільки той, хто переможе її і побачить свої гріхи у смиренні й смутку, зможе достойно покаятися.
Від людини, котра кається, вимагається щире бажання й намір виправити своє життя. Звернемо на це увагу. Постараємося, прийнявши Таїнства Сповіді і Причастя, не повторювати беззаконій, не обманювати більше себе, не обманювати Бога, не зневажати Божественні Таїнства.
Наше пристрасне бажання жити добре тільки на землі, глушить віру в прийдешнє блаженне життя. Діючи так, ми не віримо в пришестя на землю нашого благодійника Христа Спасителя, у влаштування нашого спасіння. Покаємося у своєму маловір’ї, безпечності, в нашій слабкій надії на Бога. Не перелічити всіх благодіянь Божих, якими ми користуємося. Зі сльозами потрібно просити в Бога прощення й повторювати: ”Благослови, душе моя, Господа, і не забувай усіх добродійств його ніколи” (Пс. 103, 2).
Від того, хто кається, потрібна віра в Христа і надія на Його Милосердя. Кожний, приступаючи до сповіді, повинен вірувати, що Сам Христос під час сповіді приймає його сповідь і Він один в силі очистити і спасти. За нас Він пролив Свою святу кров, котра нас очищує при наявності сердечної віри і добрих намірів. “Майте віру Божу” (Мк. 11, 23). “По вірі вашій нехай буде вам,” - говорить Господь (Мф. 9, 29).
Нехай ці святі дні, які Господь посилає нам знову і знову, і цього року будуть для нас спасительними і корисними. Покладемо всю свою надію, всю свою віру на милосердя Боже і на Його всепропрощення, і Бог неодмінно пробачить нам усі гріхи, і зробить нас справжніми людьми і гідними християнами, тими, які радіють земному життю і життю майбутнього віку. Амінь».