«Помилуй мя, Боже, помилуй мя!»

Яка коротка і змістовна молитва! Скільки в ній змісту, скільки глибини й зворушення! Цими короткими словами, починаючи з сьогоднішнього вечора, ми багаторазово випрошуємо у Бога Його невимовної милості. Ми просимо, щоб Він послав нам милість, покрив нас нею, помилував. Свята Православна Церква часто повторює цю молитву, бо в ній усе: наш мир і блаженний стан, сила й радість, наші успіхи, благо земного життя і радість вічного буття. Цю коротку молитву ми поєднуємо з читанням Великого покаянного канону преподобного Андрія Критського. Канон, на прикладах Старого і Нового Завіту, показує нам, як потрібно керувати нашою волею і своїм життям, що необхідно для того, щоб заслужити милість Божу і бути помилуваним.

Милість Божа необхідна для нас на протязі всього земного буття. Ось народжується людина. Першу зустріч зі світом вона відмічає плачем і криком. Цей плач — ознака життя, цей плач — визнання його суворої реальності. Скільки клопотів у матері, доки із маленької безпорадної істоти виросте людина. У кожної матері одна турбота, одна мрія. Одне бажання: щоб виросла достойна і обов’язково щаслива людина. І на кого ж покласти свою надію у цьому бажанні, як не на Того, Хто дає життя і дихання всьому світу. Хто думає про світ і про людей до такої міри, що без його волі навіть волосся ні в кого не падає з голови. У цей момент і матір, і дитину повинна покривати милість Божа: «Помилуй мя, Боже, помилуй мя!»

Проходить час, із дитини виростає підліток, який, розвиваючись, починає розуміти і оточуючий світ, і все, що в ньому відбувається. У цей момент дитина схожа на білосніжну тендітну квітку, яка потребує захисту і охорони, підтримки батьків і Божої допомоги:

«Помилуй мя, Боже, помилуй мя!»

Ось людина вступає в період молодості, життєрадісної, допитливої і завзятої. Це — найвідповідальніший і найважчий період у житті. Відбувається формування особи. Владно заявляють про себе пристрасті. Наступає період захоплень і розчарувань. У цей час людина зустрічається з правдою і красою світу, з брехнею, пороками і нестабільністю. У цей час особливо потрібна милість Божа:

«Помилуй мя, Боже, помилуй мя!»

Починається самостійне життя: людина завершує навчання, виховання, приступає до роботи, служить суспільству, у чомусь досягає успіху, у чомусь ні, знову зльоти й розчарування, життєві випробування та інше. І тут необхідна милість Божа, котра посилається за особистими молитвами Святої Церкви:

«Помилуй мя, Боже, помилуй мя!»

Життя йде далі, людина займає своє місце в житті, залишає, за велінням Божим, батьків, приліплюється до другої людини, створює свою родину або залишається самотньою. Підвищується відповідальність за себе і за інших; з’являються нові неспокої, нові турботи і нові проблеми. І тут потрібна милість Божа. І тому не випадково Церква, молячись за всіх, від імені всіх повторює:

«Помилуй мя, Боже, помилуй мя!»

Здається, ледве досягнувши розвитку і набравшись досвіду, не примиряючись із цим, як починаєш відчувати і помічати занепад сил, поступове згасання. Все проходить у цьому світі, все змінюється. І тоді, коли людина на початку свого життя зустрічається зі світом, з його дійсністю, так і тепер усе відповідальне, бо наступає період оцінки свого життя, вчинків, приходить умиротворення, спокійна старість або ні, самотність, образи хвороби та інше.

Потрібно мати мужність і мудрість, щоб гідно зустріти свою старість. І в цьому випадку необхідне щире прохання:

«Помилуй мя, Боже, помилуй мя»

Ми говорили більше про важку сторону життя, бо труднощі більше зустрічаються у нашому житті, шлях до воскресіння й слави лежить через Голгофу і приниження. Але ми маємо постійну радість у самому дарі життя, в Бозі та Його Божественній милості. Нехай Господь почує сьогоднішню нашу молитву: «Помилуй мя, Боже, помилуй мя» і нехай пошле усім людям Свої багаті милості, які зміцнюють нас і оновлюють, дарують нам прощення і радість життя тимчасового й вічного. Амінь.