Канонічне достоїнство Київського Патріархату, або Чому УПЦ-КП називають безблагодатною

«...Філарета ніхто не визнає як архієрея». Патріарх Константинопольський Варфоломій (З доповідної записки віце-прем'єр-міністра України М. Жулинського Президенту України Л. Кравчуку. 29 жовтня 1993 р.)

«Без єпископа немає Церкви...». Св. Ігнатій Богоносець (Антіохійський)

В інтерв'ю газеті «День» від 15.09.2001 р. М. А. Денисенко («патріарх» УПЦ-КП) заявив: «Від того, визнавати чи не визнавати Патріархом Філарета, від ставлення до його анафеми залежить рішення багатьох важливих питань, таких як: "Мають дві українські неканонічні Церкви єпископат чи ні?" Тому що невизнання Патріарха Філарета автоматично означає невизнання всіх тих єпископів, яких він рукоположив, і тих, у свою чергу, яких рукоположили рукоположені ним єпископи. Якщо мене позбавити сану, то вийде, що не існує і корпуса українського священства (тому що вони всі рукоположені недійсними єпископами)».

Виходячи з вищесказаного, для того, щоб визначити ступінь канонічного достоїнства псевдорелігійного новоутворення, яке 25-26 червня 1992 р. назвало себе «Київським Патріархатом» і під цією назвою діє сьогодні в Україні, необхідно з'ясувати, ким був на момент проведення «Всеукраїнського («Об'єднавчого») Православного Собору» нинішній глава «Київського Патріархату» Михайло Денисенко.

Відповідь: Рішенням Архієрейського Собору РПЦ 11 червня 1992 р. звинуваченого в антицерковній діяльності колишнього митрополита Філарета позбавлено всіх ступенів священства і всіх прав, пов'язаних з перебуванням в клірі. На момент проведення «Об'єднавчого Собору» він був ченцем Української Православної Церкви, очолюваної з 28 травня 1992 р. Митрополитом Київським і всієї України Володимиром (Сабоданом).

Канонічне обґрунтування прийнятого Собором рішення буде наведено після історичного екскурсу, який пояснить необхідність і своєчасність вжитих заходів.